200 років Кобзареві




200 років Кобзареві

Його слово – на часі

Валентина ЯКОВЕНКО

У перший день березня у Нових Петрівцях вшановували Поета, Пророка, громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка. У сільському клубі людей зібралося небагато. Вочевидь, прийшли небайдужі, мислячі, свідомі. Хоча афіша заздалегідь оповіщала про Шевченківські читання – захід, ініційований і підготовлений активістом села Геннадієм Ніколаєнком.

Як хтось із присутніх сказав: якби, приміром, тут гречку роздавали, зал був би повний…

Шевченківські читання розпочали  священики – молитвою, вшановуючи  загиблих під час трагічних подій на Майдані (пройшло дев’ять днів після їхньої  смерті). Саме там Геннадій Миколайович познайомився з багатьма однодумцями, які охоче приїхали на його запрошення.

 Та, перш, ніж почути їх, він, як ктитор Межигірського узвозу, вручив орден Ярослава Мудрого  вчительці, нині пенсіонерці Лідії Мусіївні Горбач – за вчительську мудрість і відвагу. Саме вона свого часу показала багатьом своїм учням перші уроки демократії. Щоправда, через хворобу не змогла прийти. Тож нагороду прийняв її чоловік Володимир Григорович.

Перше слово надали гостям із Шевченкової землі  –  театральний гурток «Диво-слово» Переяслав-Хмельницької школи № 2 представив поезії з авторської збірки «Три літа». Керівник гуртка Римма Товкайло та її колеги вважають, що Шевченко, укладаючи цю збірку в Переяславі, об’єднав свої твори у цілісну композицію, де простежується зв’язок між написаним. Саме ідею цілісної композиції і популяризують гуртківці. А їхні наставники вважають, що сучасні проблеми держави слід вирішувати крізь призму Шевченкового слова. Це і буде виконанням  його заповіту.

Хоча багато поезій Кобзаря можна «розібрати» на актуальні сьогодні  цитати: «Не дуріте самі себе! Учітесь, читайте. І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», «Обніміте ж, брати мої, найменшого брата, -  Нехай мати усміхнеться, заплакана мати», «Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають», «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля..»

 Твір з цими рядками та інші декламував учень народного артиста України Анатолія Паламаренка, артист Національної філармонії України Олександр Рудько.

Бурхливі оплески викликав дев’ятикласник  Вишгородської районної гімназії «Інтелект», юний журналіст міського Центру творчості «Джерело» Владислав Лоза. Він читав власні вірші патріотичного спрямування, у яких впевнено обстоює свою точку зору, власне бачення подій сьогодення. І  невідповідність юного віку автора його цілісному дорослому світосприйняттю,  як  відзначили окремі слухачі, свідчить, можливо, про зростання нового покоління, яке бачитиме значно далі і ширше, ніж ми, сьогоднішні…

Нині багато хто звіряє своє життя за Кобзаревим словом. Слово залишається   головним способом  самовираження і сучасної  київської поетеси Вікторії  Івченко. А нині, «в час непевний, продажний, хиткий», воно стало й  знаряддям її боротьби за погляди і переконання.

-        Виступаючи у дні Майдану з поезіями і прозою в Інтернеті, ходила по межі: з одного боку – страх, з іншого – відвага, – розповідає  Вікторія.  – Адже мої та аналогічні висловлювання інших людей стали причиною загрози блокування деяких сайтів, а також погроз із боку влади потрапити за грати. І все ж, переборовши  страх, стаєш сильнішою, стаєш Людиною, – каже Вікторія.   

Її громадянська поезія раніше вийшла збіркою «Хто порятує нас від нас самих?..» А того дня звучала зі сцени.

Власні вірші знову змінювались Кобзаревими. «Швачка», «Чигрине, Чигрине» декламував киянин Олександр Ліщенко, інженер за фахом. Він уже  бував у Нових Петрівцях – на козацьких фестивалях, які щороку  проводить Геннадій Ніколаєнко, виступав із моноспекталями. Олександр може читати Шевченка напам’ять протягом семи годин. Кобзаревий «Холодний яр» декламував на Майдані. Тоді ж запропонував обрати Шевченка духовним гетьманом Майдану, а в імпровізованих гайд-парках «Шевченкова родина» по всій Україні проводити зібрання, де люди читатимуть Кобзареві і власні поезії, спілкуватимуться на суспільні теми, обговорюватимуть  дії влади.

Приєдналася до читців і місцева мешканка, вчитель Вишгородської музичної школи Валентина Старенька, виконавши разом із залом пісні на слова Шевченка та Василя Симоненка під супровід бандури .

За щире і патріотичне виконання віршів учасникам читань подякував директор Новопетрівської школи Віталій Шевченко, сказавши окреме «спасибі» організатору заходу.   

В.Шевченко озвучив пропозицію громади перейменувати місцеву вулицю Леніна на Героїв Майдану.

 Ще одна ініціатива новопетрівчан стосувалася відновлення Межигір’я як духовної святині. На це отримали благословення Святішого Патріарха  Київського і всієї Руси-України Філарета, до якого звернулася місцева жителька, депутат Верховної Ради України 1-го скликання Валентина Єщенко.

Тут пропонується зберегти дендропарк, а також створити історико-релігійний, культурний комплекс із розташуванням у ньому музею Т. Шевченка, який двічі побував у Межигір’ї. Про це нагадав у своєму виступі місцевий активіст Микола Ніколаєнко.

Для подання відповідного звернення до органів влади новопетрівчани збиратимуть підписи. 9 березня о 14.00 разом із усіма небайдужими вони пройдуть хресним ходом до Межигір’я.

  Пропозицію вже підтримала новообраний голова районної ради Ірина Побідаш, яка взяла участь у проведенні заходу.

 

 



Создан 07 мар 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником