МЕЖИГІР'Я В ДАТАХ




 

 –  Межигірський Спасо-Преображенський монастир, за легендами, існував за часів Київської Русі.  За однією з легенд монастир заснували грецькі монахи у 886 році, за іншою – Андрій Боголюбський у 1161 році. Точна дата застування Межигір’я невідома.

–            1523 р. – перша документальна згадка. Тоді монастир називали – монастирем Миколи Межигірського.

–            1604 – побудували нову дерев’яну Петропавловську церкву.

–            1609 - побудували нову дерев’яну Миколаївську церкву.

–            1611 – побудували новий дерев’яний Спасо-Преображенський собор.

–            1651, 1656 рр. Універсали Богдана Хмельницького  про надання маєтностей монастирю.

–            1655 р. – в монастирі прийняв постриг Іван Петрович Савелов з ім’ям Іоаким – майбутній Патріарх Всія Русі.

–            З 1664-1665 рр. – монастир виконує функції монастиря Запорізької Січи.

–            1679 р. – На території монастиря  було поховано гетьмана Євстафія Гоголя, предка відомого письменника М.В. Гоголя.

–            1683 р. –  оформлені офіційні стосунки з Січчю.

–            1688 р.Іван Мазепа передав 10 000 золотих на відбудову монастирських церков.

–            1690 р. – побудовано, за підтримки Патріарха Іоакима, новий мурований Спасо-Преображенський собор.

–            1710 р. – провів останні дні свого життя і був похований Семен Палій.

–            1766 р. – За проектом відомого київського архітектора Івана Григоровича Григоровича-Барського побудований мурований корпус братських келій.

–            1774 р. – коштом останнього кошового отамана Петра Калнишевського за проектом  Григоровича-Барського побудована надбрамна Петропавловська церква.

–            1787 р. – Катерині ІІ, яка приїздила до Києва,  привозять воду з Дзвінкової криниці. Згоріли всі монастирські будівлі. Монастир переводять до Таврійської губернії.

–            1798 р. – заснована одна з перших в Російській імперії фаянсова фабрика. До фабрики було приписано: з села Нових Петрівець 228 селян,  потім додали ще 148 селян, з села Валки. Фабричні будівлі проектували відомі київські архітектори: Андрій Мезенський, Іван Кедрін. 

     –     1829 р. – На першій виставці російських  мануфактурних виробів в  Сан-Петербурзі твори фабрики були визнані кращими у всій Російській Імперії. Європейські музеї і порцелянові заводи купували зразки Межигірських виробів. Зараз найбільша колекція межигірського фаянсу  зберігається в Державному музеї Українського народного декоративного мистецтва.

–            1843 р.Т.Г. Шевченко разом з П.Кулішем відвідував українську святиню. У альбомі Тараса Григоровича заявились малюнки «Судня рада», «Старости» (створені у Вишгороді і Петрівцях, як вважають дослідники творчості Шевченка), а також малюнок олівцем «.Києво-Межигірський монастир». В альбомі художника на цьому аркуші напис, зроблений рукою П.Куліша. «1843, іюня 13, в ночі на плоту на Дніпрі, проти Межигірського монастиря»

–            1846 р. – вдруге приїздить Т. Шевченко. Види Межигір’я малює відомий художник –археолог Ф. Солнцев (акварелі зберігаються в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В.Г. Заболотного).

– На фабриці працюють відомі майстри з с. Нові Петрівці та Валки: Збереглися до нашого часу імена майстрів, що створювали своїми руками славу української кераміки. З документів фабрики, що зберігаються в Державному історичному Архіві України, відомі нам їх імена.

Провідним майстром, один з засновників місцевого стилю межигірського фаянсу був кріпак з Нових Петрівець, головний модельєр  і скульптор Семен Шевченко. В моделях його ліпних сервізів, тарілок і ваз чудово використана спадщина народного різьблення і кераміки. Учні С.Шевченка: Петро Волошин, Афанасій Щупик, Давид Парилов, Леонтій Бігуновський - продовжували течію застосування народного мистецтва в фаянсових виробах фабрики.

Відомі імена майстрів-друкувальщиків і обпалювальщиків друку: Артем Правдивий, Олександр Коломієць, Андрій Тищенко, Єлісей   Коломієць, Іван Корнійченко, Андрій Старенький, Гордій Бабенко, Тимофій Самойленко, Федір Барсук,   Григорій Мовчун.

Талановитий гравер Дмитро Іванович Степанов, вихованець Петербурзької Академії Мистецтв, приятелював з Т.Г.Шевченком. Степанов підготував в школі при фабриці плеяду художників-граверів з хлопчиків-кріпаків: Кирила Яцину (відомий з 1817 р.),Василя Коломійця (р.н. 1797), Михайла Веремійця (рік нар. 1785), Єрофея Каримова (р.н. 1805),  Макара Сусенка (р.н. 1800), Кузьми Корнейченко (р.н.1807), Івана Щупика (р.н. 1800),  Якова Богдана (р.н. 1805), Івана Смирнова (р.н. 1785),  Ісакія Комсаренка (р.н. 1800). В 30-40  роках працювали на фабриці з дитинства: Каленик Кацемон, Платон Галицький, Яков Ніколаєнко, Іван Коноваленко, Василь Коноваленко.

–            1874 р. – фабрику закрили.

–            1886 р. – відновили монастир і передали у підпорядкування Троїцькій обителі.

–            1894 р. – відкрили жіночий монастир і передали у підпорядкування Покровському монастирю під керівництво Великої княгині Олександри Петрівни, в іночестві Анастасії.

–            1896 р. – на прилеглій  до монастиря території  місцевими мешканцями  було знайдено скарб прикрас ІІ – ІІІ ст. н.е.  який зараз зберігається  у Варшавському археологічному музеї.

–            1914 р. – в монастирі влаштували лазарет для поранених, чорниці працювали санітарками.

–            1918 р. – до монастиря приїздив гетьман Петро Сагайдачний.

–            1918 р. – На території монастиря влаштовано санаторій.

–            1920 р. –  влаштували радгосп, у якому працювало 80 чорниць.

–            1920 р. – в будівлях колишньої фабрики відкрили керамічну школу.

–     1922 р. – керамічну школу перетворили на технікум, а в 1928 р – на інститут. У 1921 році до новоствореної керамічної школи приїхали викладати учні Михайла Бойчука: Василь Седляр, Іван Падалка, Оксана Павленко. Серед випускників технікуму та інституту  багато видатних художників – керамістів. Тут навчався Пантелеймон Мусієнко, Ніна Федорова та ін.

–            1922 р. – закрили Спасо-Преображенський собор. Створений дитячий будинок.

–            1925 р. – закрили Петропавловську церкву. ЦВ церкві влаштували музей, до якого приїзджали Л. Курбас, О. Довженко, О. Вишня, Ю. Яновський, В. Сосюра та ін.

1929-1930 рр. – Ф.Ернст вивіз з монастиря, перед його руйнацією, і цим зберіг для нащадків, велику кількість унікальних портретів та ікон, зняв розміри та за фотографував монастирські будівлі.

       – 1934 р. – Після археологічних обстежень території інститутом матеріальної культури на чолі з директором інституту Ф. Козубовським було вирішено зробити заповідником весь комплекс монастирських споруд і територію, що має археологічне та історичне значення.

–   1935 р. – ЦК КП(б)У передало територію монастиря під будівництво урядових дач. Тоді були знищені майже всі монастирські споруди. З 1935 р., в зв’язку з передачею території під урядові дачі, обстеження на ній не проводилися. Після 1948 р. з охоронних реєстрів пам’яток історії, археології та архітектури територія колишнього монастиря була  вилучена.

–            1990 р. – створено урядову комісію на чолі з М.А.Орлик для археологічного дослідження території дач, з метою перевірки гіпотези  існування  там  залишків бібліотеки Ярослава Мудрого. Археологічні дослідження проводив інститут археології, начальником  експедиції  був призначений Віктор Харламов.

–            1990 р. – біля Дзвінкової криниці спорудили невеличку капличку,

–            1992 р. – археологічна експедиція  виявила залишки монастирських будівель та  цвинтаря.

–            1998 р. – на честь 155-річчя перебування Т.Г. Шевченка в Межигір’ї встановили біля Дзвінкової криниці меморіальну дошку з рядками із поеми «Чернець»:

«Іде чернець дзвонковую

у яр воду пити

та згадує, як то тяжко

було в світі жити»

          -19.08.2004р.- освячення та встановлення купольного хреста на каплиці                  біля Дзвонкової криниці.

- Осінь 2007 р.- початок благоустрою загальнодоступної території біля Дзвонкової криниці

-  19.01.2007р.- перше Водохрище біля Дзвонкової криниці

- 15.04.2008р.- розпочато будівництво дитячого майданчика біля Дзвонкової криниці

- 06.07.2008р.- перше хрещення біля Дзвонкової криниці ( імя похресниці Мирослава)

- 03.08.2005р.- перше вінчання біля Дзвонкової криниці

- 05.08.2008р- встановлення дорожних вказівників на трасі Київ-Овруч до Дзвонкової криниці

- 22.11.2008 р.- встановлення дзвіниці біля Дзвонкової криниці

-03.03.2009р.- встановленно пам`ятний знак ( дубовий тризуб) до 195-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка з 72 рядками поеми «Чернець»

- 20.05.2010р.- І Межигірський фестиваль народної пісні та ручних ремесел

- 2010-2011 р.р.- будівництво храму біля Дзвонкової криниці

- 25.12. 2010р.- освячення та встановлення купольного хреста на храмі

-19.01.2011р. – відкриття храму Преображення Господнього Межигірського біля Дзвонкової криниці.

-12.06.2011 р.- ІІ Межигірський фестиваль народної пісні та ручних ремесел

- 16.10.2011 р. – відбулась урочиста злука відродженного храму Приображення Господнього Межигірського УПЦ КП та братства козацького бойового Звичаю «Спас» ( Києво-Могилянська академія)

- 30.12.2011р.- вастановлення 5-ти метрового дубового хреста в пам`ять похованням в Межигір`ї

- 15.06.2012р.- ІІІ благодійний Межигірський фестиваль народної пісні та ручних ремесел

- 23.06.2013р.- ІV благодійний Межигірський фестиваль народної пісні та ручних ремесел

- 15.11.2013р.- урочисте встановлення на 5-ти метровий дубовий хрест памятної таблички ( про вспомин духовенства, козацтва та благодійників Межигір`я, що вважали за найвижчу честь бути похованими в святій землі Межигір`я. )

 

–            Видатні фахівці ХІХ ст приділяли дослідженню Межигірського козацького монастиря велику увагу.  М. Берлінський, В. Антонович, М. Максимович, М. Закревський, М. Петров, Д. Яворницький присвятили козацькому монастирю багато наукових праць. В польському географічному словнику Е. Руліковський (видатний польський історик) помістив докладний матеріал стосовно українського козацтва і козацького Межигірського монастиря.



Создан 20 дек 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником