Димер — гетьманська столиця




Димер — гетьманська столиця

Володимир ТКАЧ

 

Скільки столиць мала Україна­Русь за свою півторатисячну історію? Чимало — і першість, звичайно, за Києвом. Понад 500 років це місто мало столичний статус Русі. Вдруге Київ було проголошено політичним центром Української Народної Республіки у 1917 році. На противагу УНР більшовики проголосили столицею Харків. До війни столиця повернулася до Києва. Але у 1943 році до звільнення Києва Харків знову­таки встиг півроку побути у цьому званні.

А

 ось за часів козаччини гетьманськими столицями у XVII­XVIII століттях були: Чигирин, Батурин, Глухів, Гадяч, Умань та Немирів.

У роки громадянської війни Директорія УНР під тиском фронтів розміщувала свої центральні органи влади та державний апарат у тимчасових столицях — Житомирі, Сарнах, Вінниці, Проскурові, Кам’янці­Подільському, Рівному, Станіславі і, нарешті, у вигнанні — у польському місті Тарнуві.

Це, власне, і є повний столичний український реєстр. За винятком одного містечка, ім’я якому Димер (Вишгородського району). Саме в Димері з 1676 по 1679 рік була столиця гетьмана Правобережної України Остапа Гоголя. Про призабутий столичний статус Димера і незаслужено викресленого з української історії державного діяча Остапа Гоголя моя подальша розповідь.

У другій половині XVII сторіччя суспільно­політичну обстановку в Україні можна характеризувати за відомим висловом: «Де два українці — там три гетьмани». Справді, після смерті Хмельницького потримати булаву знайшлося чимало бажаючих. Гетьмани мінялися, мов рукавички в панянки­модниці. У 70­х роках в Україні вже було два гетьмани: на Лівобережжі — Іван Самойлович, московський ставленик, а на Правобережжі — Петро Дорошенко, прибічник українсько­турецько­татарського союзу.

Враховуючи ці та інші фактори, талановитий полководець — польський король Ян ІІІ призначив подільського полковника Остапа Гоголя гетьманом правобережного козацтва. Фактично очільник Речі Посполитої протиставив Гоголя непоступливому Дорошенку. Більше того, полякам потрібен був надійний і тямущий союзник у війні з Туреччиною. Усім цим якостям відповідав саме Остап Гоголь.

Можна запитати, а чому полковник Гоголь не підтримав гетьмана Дорошенка в державотворчому процесі в Україні? Присяга Гоголя на вірність королю була вимушеною. Він не сприймав політику Дорошенка, залежного від Московії.

Ніколи Гоголь не довіряв боярській Москві з її азіатською підступністю, кривавою деспотією царів. Сучасною мовою: він чітко вбачав інтеграцію України в сім’ю європейських країн, які стрімко розвивалися.

По­друге, знаючи короля Яна ІІІ як людину слова, гетьман Гоголь мав змогу відстоювати інтереси українців на підпорядкованій йому території. А ще разом із польським військом міг боронити українські землі від розорення їх турецько­татарським військом.

До складу очоленого Остапом Гоголем Війська Запорізького увійшли чотири полки: Могилівський, Брацлавський, Кальницький та Уманський. А окрім того — ще й «охотні полки і сотні та різні запорозькі люди».

Час Гоголевого гетьманства можна поділити на два періоди. Перший — це війна з турками у Придністров’ї, на теренах Поділля. Другий — димерський.

Мирний договір між Польщею і Туреччиною передбачав значні територіальні поступки султану. Тому, згідно з постановою сенату Речі Посполитої від 23 жовтня 1676 року, військо Остапа Гоголя передислоковувалося з Поділля на Полісся з резиденцією у містечку Димер.

Чому король Ян ІІІ визначив саме район Димера, а не, скажімо, якесь місто Житомирщини з фортецею та потужним промисловим потенціалом? Спробуємо знайти відповідь.

Уперше Димер письмово згадується у 1582 році. У 70­х роках XVII століття це був центр невеликого державного (королівського) маєтку (староства) в поліській частині Київського воєводства. Містечко над тихою річкою Пиховкою у 1654 році складалося зі 150 дворів.

Відверто кажучи, гоголівська столиця не вражала гостей ні розкішшю палаців, ні велелюдними торговищами, ні заводами з мануфактурами. Зате у Димері були свої переваги. Звідси Гоголівське військо дамокловим мечем нависло з півночі над Києвом. У разі необхідності козацька кіннота за один денний перехід досягала Києва. Не зупинило б полки Гоголя і демидівське укріплення Городець за три версти від Димера.

Ось такий димерський плацдарм і зарезервував собі на майбутнє далекоглядний король Ян ІІІ. Саме тому київський воєвода­московіт Олексій Голіцин запанікував.

На утримання полків О. Гоголя польський сейм виділив 60 тисяч золотих. Це були надходження з поголовного податку на євреїв. Його найбільше сплачували міські іудейські громади (кагал). На той час кагали мали свою банківську систему, домінуючі позиції в торгівлі, тобто гроші на податок у них були.

Також король Ян ІІІ наказав сплачувати кожному козаку 6 золотих на місяць і на рік 10 ліктів сукна. Це була непогана зарплата. Адже в той час на один золотий можна було придбати майже центнер пшениці.

Звісно, нова гетьманська столиця не могла прогодувати урядовців і бойові полки. Тому козацькі сотні зі всією амуніцією квартирували по навколишніх селах.

Гоголь вирішив полоскотати нерви і київському воєводі­москалю Голіцину. Він відрядив частину своїх козаків у підвладні Москві прикиївські поселення Петрівці та Вишгород — «для прокормленья» — як доповідав воєвода царю. Вимогу з Києва (піти звідси) козаки просто проігнорували, і «кормленье» тривало ще довго.

Перебуваючи у Димері, Остап Гоголь листувався з багатьма відомими людьми свого часу. Наприклад, зберігся його лист­відповідь Києво­Печерському архімандритові Інокентію із запевненням у дружній до нього прихильності й бажанні оберігати маєтки монастиря, розташовані в Поліссі Київського воєводства. Піклувався гетьман і про Межигірський монастир.

Саме з Димера посли і гінці Гоголя виїздили до Варшави, Стамбула, Бахчисарая, на московську Лівобережну Україну, на Запорізьку Січ тощо. Димер бачив чимало іноземних дипломатів і воєначальників.

У 1677 році загострилися відносини між Москвою і Стамбулом за вплив на Правобережну Україну. Турки взяли в облогу Чигирин. Ось тут гетьман Остап Гоголь і здійснив тонкий тактичний маневр. З димерського балкону він блискавично кинув полки до Києва і зупинився за три версти від нього. За сучасними мірками, козаки спішилися з коней у районі площі Шевченка. Це був запобіжний захід на випадок вторгнення турків і татар у Полісся і литовські землі. Але битва не відбулася, бо турки не наважилися проти рожна перти.

Невдовзі до своєї смерті, ймовірно наприкінці 1678 року, гетьман Гоголь відійшов від мирського життя, поселився у Спасо­Преображенському Межигірському монастирі і став у ньому ченцем. На початку 1679 року (у січні) він там помер і був похований у склепі монастирської церкви.

Вступивши до монастиря, Остап Гоголь подарував йому ознаки своєї гетьманської влади (срібну булаву, бунчук, військову корогву), шаблю і військовий каптур, а також, «на відпущення своїх гріхів», два престольні Євангелія (з яких одне — львівського друку 1644 р.), срібні келих, хрест, кадильницю і чарку, ризи, єпітрахіль, аєр, гаптовані нарукавники та образ Богородиці (окладний з перлами). У запису, зробленому на початку вищезгаданого Євангелія львівського друку, сказано, що поховано О. Гоголя як «Гетьмана войска его Корол(евской) м(илости) Запорожского».

Так закінчила свій життєвий шлях ця людина складної й тяжкої долі. Вимушено, під тиском політичних обставин пішовши на службу Речі Посполитої, О. Гоголь, хоч і не без певних вагань, увесь період свого гетьманування залишався вірним присязі Янові ІІІ. Як і в полковницький період своєї діяльності, О. Гоголь­гетьман недовірливо ставився до московських правлячих кіл та підвладної їм козацької старшини, і тому спроби з їхнього боку звабити його на перехід під царське підданство закінчувались невдало.

Сьогодні ситуація в Україні дуже нагадує події XVII століття. Поляки сприяють нам щодо вступу до Євросоюзу, а Москва намагається загнати нас в азійське стійло. І знову наші керманичі на роздоріжжі — куди піти і під чиє крило.



Создан 30 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником